after 1 month and 5 days in Spain

Ітак, завдяки парі з Лілею, мушу завести блог :) 

Може то й на краще, адже іноді дуже важко розповідати одні і ті ж історії по багато разів підряд :) Вражень за перший місяць проживання і навчання в Мадриді уже так багато, що їх і в 10 постів не втиснути, не те що в один.

Почну з того, що мені тут ну дуууууже подобається: Мадрид - дуже сонячне місто - за весь час тут було 2-3 хмарних дні, всі решта - безхмарні і сонячні! Коли температура надворі нижче +25 - це уже похолодання. І до таких умов так швидко звикається, що коли чую розповіді з дому про те, що там уже падав сніг, важко уявити як вони виживають в тих умовах :)))

Окрім того, Мадрид - місто дуже красиве! і цікаве! і явно створене не для навчання :)))) Такої шаленої кількості барів, кафе, ресторанів, клубів та інших розважальних закладів я ще не бачила! З іншого боку - безліч музеїв, галерей, парків, театрів та культурних заходів. Все для душі!;)

Нещодавно натрапила на статтю "Ви достатньо довго жили в Іспанії, якщо..." - і виявляється, я таки уже довго тут, оскільки (скорочена версія, і не перекладена на жаль):

• Вас искренне возмущают звонящие вам по работе люди, если они звонят с 14 до 16, т.к. они мешают вашему пищеварению (сієста!! спочатку мене дуже дивувала обідня перерва в магазинах з 14.00 до 17.00, і часто приходилось "цілювати клямку")
• Когда вам говорят «позвоню тебе завтра», вы, конечно же, не ждете, что это будет вот прямо завтра. Вы понимаете, что вам позвонят скорее всего через неделю/месяц/пятилетку, если позвонят вообще (виглядає, що усі іспанці живуть за принципом "не відкладай на завтра те, що можна відкласти на післязавтра", живуть вони зовсім не поспішаючи)
• Вы паркуетесь по звуку, если вы, конечно, нашли, где припарковаться (майже щодня чую звук, який видає щойно припаркована машина))))) мабуть, кожна 3я машина тут має подряпини або вм'ятини, і так виглядає, що нікого не хвилює їхній ремонт - а й справді, для чого, всерівно прийдеться паркуватись знову, чи проїжджати вузенькою вуличкою з тими ж наслідками)
• Вы прощаетесь и после этого еще минут 30 оживленно беседуете с приятелем
• При встрече и прощании вы каждый раз целуетесь в обе щеки, причем не важно, если между встречей и прощанием прошло буквально 5 минут (ну і звісно ми всі, будучи в Іспанії, мусимо подитись як належиться іспанцям по традиції :)
• В баре вы не ищете пепельницу, чтобы выбросить туда окурок – он отправляется прямиком на пол. Туда же отправляются косточки от оливок, головы от креветок, салфетки и зубочистки (оце, мабуть, було одним з найбільших культурних шоків для мене - заходиш в пристойний заклад, а вздовж барної стійки - просто смітник...)
• Вы переходите дорогу только на зеленый свет, а если по зебре, где нет светофора, то вас обязательно пропускают, а вы делаете приветственный жест водителю (те, що пропускають - то правда, але перейти дорогу на червоне світло, якщо нема машин - то святе діло тут як для туристів, так і для іспанців) 
• Вас уже не смешат слова “сurva”, "huevo", "niebla" и "perdiz"
• Вам не кажется кощунственным видеть, как ваши друзья смешивают в одном бокале пиво с лимонной фантой, а красное вино с кока-колой  
• Вас не ввергают в шок дети и молодежь, усаживающиеся в транспорте и на улицах на пол (якщо бачиш вздовж паркану багато людей на тротуарі - то, значить, за парканом школа :)
• Вам не приходит в голову заказать в кафетерии чай (а навіть якщо і приходить - то вас чекає дуже здивований погляд офіціанта, і швидше всього відповідь, що чаю в них нема)
• Вам не спится, если на окне нет жалюзи (спочатку було враження, що всі будинки навколо - то тюрми)
• Вы мерзнете при +18. При +25 перестаете мерзнуть. При +28 снимаете свитер (правдезна правда)

Окрім того, мене уже зовсім не дивує, коли люди домовляються зустрітись на вечерю на 00.00, а то й пізніше. Коли мало хто розуміє англійську. Коли на вихідних до самісінького ранку вулиці заповнені людьми як вулики бджолами. Коли в клубі до 2-3 ночі порожньо. Коли модні леді на шпильках і чоловіки в костюмах і файних  мештах їдуть на мопедах зі смішним шлемом на голові. Коли в кафе серед дня тобі кажуть, що кухня у них працює тільки з 21.00 (і взагалі, всі їхні кафешки - то окрема тема). Коли на головних площах чи в парку до тебе підходять китайці з торбинкою і пропонують пиво (сервіс то який:))). Коли продуктові магазини закриваються в 21.00. Коли жіночки, яким далеко за 60, вдягають яскраві блискучі короткі сукні. Ну і так далі.

Отакі от враження від життя в Мадриді, і проведення вільного часу тут. Але, мабуть, прийдеться наступний пост про навчання писати - не за горами перший екзамен - всього навсього через 2 тижні... Хоча поки від навчання та університету враження тільки позитивні, а ще позитивніші від групи і одногрупників, які у мене дуже дуже кльові, але то вже зовсім інша історія :)